Тема: Культура Русі-України у X-XIст.
Мета уроку: навчити виділяти культурні надбання, сформувати
уявлення про культуру Київської Русі, ознайомити з найважливішими пам’ятками,
мозаїками , архітектурою, усною народною творчістю, сформувати вміння
давати характеристику пам’яткам культури і порівнювати їх з іншими
пам’ятками світової культури, виховувати
повагу до митців далекого минулого та інтерес до історії власного народу.
Навчально- методичне забезпечення: підручники для 7 класу
середньої школи. Лях Р.Д., ТеміроваН.Р. Історія України.К.:Генеза, 1998;
Смолій В.А. СтепанковВ.С. Історія України.: Давні часи та
середньовіччя. 7кл.К.:Освіта, 2000; Повість минулих літ: Літопис. – К.: 1982;
Карта « Київська Русь в ІХ- ХІІст.»; Відео-матеріали; Коляда І.А. , Загребельна
Н.І. Історія України: Навчальний посібник для 7 класу : Харків, «Ранок», 2004.
Тип уроку: урок засвоєння і систематизації знань.
Епіграф: «Мистецтво незбагнене й незрівняне.
Його
не може розум осягнуть,
Є в ньому вічна і священна тайна,
Що кличе людство на духовну путь.»
Культура
Київської Русі не лише не поступалася іншим європейським народам, але й багато
в чому їх переважала.
Борис Греков
Хід
уроку.
І. Організація роботи на уроці.(Оголошення теми, мети,
мотивація навчальної діяльності).
План уроку:
1. Градобудівництво. Дерев’яна та
кам’яна архітектура.
2. Виникнення та розвиток
писемності.
3. Монументальний
живопис.
4. Усна народна творчість, література, музика, побут.
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь
учнів.
Установіть відповідність.
1.Володимир А) « Руська правда»
2.Нестор Б)
запровадження християнства
3. Іларіон В) «
Повість минулих літ»
4. Ярослав Мудрий Г)
митрополит
5. Княжна Янка( Ганна) Д)
школа для дівчат.
ІІI. Вивчення нового матеріалу.
Вступне слово
вчителя: Культурі Київської Русі
ІХ –ХІ ст. притаманний безперервний поступальний розвиток. Більшість її
галузей: прикладне мистецтво, дерев’яна
архітектура, усна народна творчість мали
глибокі вікові традиції. До сьогоднішнього уроку ви підготували цікаві
доповіді, які допоможуть нам перенестись у далекі часи Київської Русі. Чим же
була славетна ця держава? Яка культура існувала у той час? Саме про це ми
сьогодні і поговоримо. Культура Київської Русі – яскрава сторінка в історії
світової культури. Основою культури Київської Русі є самобутня культура
східнослов’янських племен. Принциповою межею у її розвитку стало прийняття християнства.
За відносно короткий термін Руська держава зробила величезний крок, вийшовши на
загальноєвропейський культурний рівень.
Виступи учнів із повідомленнями та презентаціями.
Група «Архітектори»
Історія розвитку
давньоруського архітектурного мистецтва бере початок з кінця X ст. Уже тоді в
Київській Русі існували багаті традиції дерев’яного зодчества, які пізніше
позначилися на кам’яній архітектурі, зокрема храмових споруд. І хоча спочатку
вплив візантійського мистецтва був дуже відчутний, згодом у давньоруській
архітектурі проявився власний стиль.
Тож можна зробити висновок: майстри Київської Русі не копіювали
традиції Візантії, а створювали на їх основі свою оригінальну художню мову.
Які міста
сучасної України були культурними центрами Київської Русі?
Зразками
архітектури, в якій найбільше простежується візантій-
ський вплив,
були Десятинна церква в Києві і Спасо-Преображенський
собор у
Чернігові.(демонстрація слайдів)
Десятинна церква
(церква Богородиці) була зведена в епоху князювання
Володимира Великого і вважається першою кам’яною спорудою Київської Русі. То
була одна з найгарніших архітектурних споруд свого часу, адже до її будівництва
долучали кращих майстрів Візантії. На превеликий жаль, будівля храму була
знищена 1240 року ордами хана Батия. Її відновлення у різні часи ініціювали
українські митрополити Петро Могила та Євген Болхвитинов. Проте давньоруська
церква так і не відродилася. Нині на місці її розташування ведуться
археологічні розкопки.
Близьким до
архітектурного рішення Десятинної церкви став Спасо-Преображенський собор,
що зведений 1036 року у Чернігові і чудово зберігся до нашого часу. Цей храм —
перший приклад того, що давньоруські майстри прагнули до створення власного
стилю. У деяких елементах собору помітні прийоми, не характерні для
візантійського зодчества, але типові саме для давньоруської архітектури.
Будівля храму містить ознаки, притаманні й романському стилю, що свідчить про
знайомство зодчих із культурними традиціями Заходу. Перлиною давньоруського архітектурного
мистецтва є Київський Софіївський собор, зведений грецькими
майстрами під час правління князя Ярослава Мудрого за зразком Софіївського
храму Константинополя. Згадка про Софію Київську зустрічається у
найціннішому літописі Київської Русі — «Повісті минулих літ». У будівництві
собору були використані досягнення візантійського мистецтва, проте в
архітектурі цього п’ятинефного храму вже простежувались своєрідні
національні риси. На відміну від візантійських соборів, він був
увінчаний тринадцятьма куполами, містив дві галереї.
Група «Знавці писемності» (розповідь учнів та демонстрація
слайдів).
На етапі завершення формування Київської Русі її
культура збагатилась новими елементами. Найважливіший серед них – писемність.
Археологічні джерела стверджують про існування неупорядкованого письма до ІХ
ст., ще до запровадження християнства,
болгарський автор початку Хст. Чорноризець Храбр писав: «Слов‘яни не
мали книг но чрьтами і резамі писали…».Пізніше вони отримали дві азбуки – глаголицю
та кирилицю. У Новгороді, Звенигороді
знайдено понад 1000 берестяних
грамот різного змісту. Вчені відкрили
чимало написів городян на стінах церков, найбільше в Софіївському соборі в Києві. Останнє
відкриття поставило під сумнів дату будівництва собору
не 1037р., а 1011р. Писемність поширювалась не лише серед привілейованих
прошарків, а й серед ремісників і торговців.
Про це промовляють численні написи на посуді, пряслах, металевих
виробах, ливарних формочках, зброї: «Давидова чаша», «Гаврило», «Ярополче
вино», « Любота коваль» та інші.
Бесіда: Назвіть імена перших слов’янських
просвітителів.
- Доведіть,
що в Київській державі писемність була поширена серед різних верств населення.
- Поясніть поняття « берестяні грамоти»,
кирилиця.
Група «Живописці» (розповідь учнів та
демонстрація слайдів).
Серед видів
образотворчого мистецтва Київської Русі перше місце належить монументальному
живопису, що створився також на основі візантійських традицій.
Константинопольські митці, оздоблюючи давньоруські собори, використовували два
види техніки монументального живопису: мозаїку і фреску. Потім прийоми й
технологію візантійських художників перейняли та вдосконалили давньоруські
митці.
Давньоруський мозаїчний
живопис X—XІІ ст. може бути поділений на два види:
1.
Високохудожні мозаїки підлоги, що
фрагментарно збереглися до нашого часу в деяких храмах епохи Київської Русі.
2.
Мозаїчний настінний живопис, яким
оздоблювали найважливішу в символічному сенсі й найбільш освітлену частину
давньоруських храмів — центральний купол, підкупольний простір і вівтар.
Надзвичайно
високий рівень технічної та художньої майстерності київських митців в галузі
мозаїчного живопису слугував зразком для західноєвропейських майстрів. Палітра
смальт, якими були набрані мозаїчні підлоги й оформлені інтер’єри
Чернігівських, Київських,Переяславських храмів відрізнялась надзвичайним
кольоровим розмаїттям. Так під час створення мозаїк собору Софії Київської
давньоруські майстри застосували близько 180 відтінків різних кольорів.
Як і всі розписи
середньовічних храмів, мозаїки Київської Русі були «Євангелієм для
неграмотних». За ними віруючі дізнавалися про основні положення християнської
віри. Тож мова цих творів монументального мистецтва проста й лаконічна, а
зображення площинні. Фігури немов розпластані на золотому фоні, жести умовні,
складки одягу утворюють орнаментальний рисунок. За каноном, запозиченим у
Візантії, усі лики святих мають подовжений овал і тонкі риси обличчя, великі
очі. Проте кожен лик зберігає власну індивідуальність, умовно виражену в кольорах
одягу, позі, атрибутах тощо. Про надзвичайно високохудожній рівень
давньоруського мозаїчного мистецтва свідчать ансамблі мозаїк собору Софії
Київської, фрагменти мозаїк Золотоверхого собору Михайлівського монастиря,
Десятинної церкви, Успенського собору Києво-Печерської Лаври, Михайлівського
собору Видубицького монастиря. Розкопки на території стародавнього Києва,
поблизу Десятинної церкви, виявили фундаменти кількох парадних палацових
будівель, призначених для зібрань княжої дружини. Судячи за фрагментами
мармурових деталей та мозаїк, ці архітектурні споруди за багатством оздоблення
не поступалися храмам.
Оскільки мозаїка
належить до складних і дорогоцінних технік монументального живопису, великої
популярності в Київської Русі набула фреска. Майстри винаходили рецепти
створення фарб і зберігали їх у таємниці, передаючи лише від майстра учневі.
Дуже відомі цикли настінних розписів Софії Київської, які зображують сюжети
Євангелія, Старого завіту, а також святого Георгія та архангела Михаїла —
покровителів князівського роду. Також унікальними пам’ятками фрескового
живопису є розписи на стінах веж, де розташовані сходи, якими піднімалися князь
із дружиною та почтом. Тут представлені сцени світського життя Київської Русі.
Так на південній стіні собору зберігся колективний портрет родини князя
Ярослава Мудрого — його дружини Ірини й доньок Єлизавети, Анастасії та Анни.
Цей витвір — найдавніший зразок портретного мистецтва українського живопису:
костюми жінок передані досить точно, обличчя, не дивлячись на умовність,
передають індивідуальні риси.
Фрески епохи
Київської Русі відрізняються суворістю наслідування принципів візантійської
системи розпису й урочистою монументальністю.
Група «Іконописці» (розповідь учнів та демонстрація
слайдів).
Становлення давньоруського іконопису відбулося у
другій половині XІ — на початку XІІ ст. До цього ікони були, переважно,
візантійські та грецькі. Разом із поширенням будівництва храмів виникла
давньоруська школа іконопису. Її засновником вважають митрополита Іларіона. У
Києво-Печерському Патерику розповідається про перших відомих іконописців
Київської Русі — Алімпія та Григорія. Про останнього розповідали, що йому
допомагають янголи: він міг за кілька годин написати й позолотити образ
(зазвичай на це витрачали кілька тижнів).
Давньоруські
майстри дотримувались суворого іконописного канону. Його створення зумовила
легенда про те, що перші ікони або з’явились самі по собі («Спас
Нерукотворний») або були написані з натури художниками, які особисто знали або пам’ятали
святих. Отже, православна церква ніколи не допускала писання ікон за уявою чи з
живих осіб.
Іконописні зображення створювались за певними
суворими правилами.
Умовний золотий
фон ікон символізував божественне світло, фігури не мали тіней, адже «в Царстві
Божому» їх немає.
Щоб чітко
слідувати канону, давньоруські майстри користувались у якості зразків
візантійськими іконами або словесним описом кожного іконописного сюжету. Ікони
на Русі писалися на липових та соснових дошках. Зверху дошку покривали
левкасом, потім наносили контури малюнка, на якому писали фарбами. Яєчний
жовток був у іконописців засобом розтирки фарб, саме тому вони були стійкими й
яскравими. Зверху ікону покривали оліфою – речовина, на основі олії, що утворює
плівку. Ця плівка захищала живопис від вологи й пошкоджень.
На Русі було
відомо більше 300 іконографічних зображень Богоматері. Велике їх розмаїття
можна зосередити у 3 композиційних типах: «Богоматір Оранта», «Богоматір Одігітрія»,
«Богоматір Умилування».Зображення Богоматері з піднятими верх руками, долоні
яких звернені до глядача, зветься
«Орантою».
«Панагія» - це зображення Богородиці типу «Оранта», тільки у повний зріст.
Група «Майстри книжкової мініатюри» (розповідь
учнів та демонстрація слайдів).
Розповсюдження писемності і поява книг
зумовили виникненню в Київській Русі такого виду живопису, як книжкова
мініатюра. Перші твори оригінальної давньоруської писемності, що дійшли до нас,
були створені в епоху правління князя Ярослава Мудрого та його синів Ізяслава
та Святослава. Проте, на жаль, більшість із них відомі за списками, створеними
пізніше, або за фрагментами. Серед найвизначніших пам’яток давньоруської
літератури:
·
«Остромирове Євангеліє»,
·
Ізборник Святослава,
·
«Слово про закон і благодать»,
·
«Руська Правда»
·
«Повість минулих літ».
Художнє
оздоблення рукописних книг складалося з мініатюр. Невід’ємними елементами
художнього оформлення майже кожного літературного твору були заставки або
мініатюри (сюжетні зображення, розміщені на початку книги чи її розділу),
буквиці (великі орнаментовані кольорові літери на початку тексту), також
рукописи часто прикрашалися кінцівками й візерунками на полях.
Значення заставок
в рукописних книгах дуже велике: вони Мали налаштувати читача на зміст тексту,
дати йому певний філософсько-естетичний настрій. Окрім цього, заставки
застосовувались для позначення структури книги. Книжковим мініатюрам
давньоруських книг властиві надзвичайна вишуканість, яскраве орнаментальне
оточення фігур та велика кількість позолоти, що наближає це мистецтво до
ювелірного.
Орнамент
давньоруської рукописної книги протягом історії змінювався. Спочатку XІ ст. в
декоративному оформленні книг панував візантійський орнамент. Його характерною
особливістю є рамка, що складається з простих геометричних форм —
прямокутників, кругів, квадратів, трикутників, арок тощо. Фон заставок зазвичай
золотили, у кольоровому рішенні перевагу віддавали червоному, синьому та
зеленому. Буквиці часто зображували у
формі птахів, фантастичних тварин.
Прикладом
давньоруського книжкового живопису можуть слугувати прекрасні заставки й
буквиці «Остромирового Євангелія» та Ізборника Святослава — найдавніші
рукописні твори, що збереглися до нашого часу.
IV. Узагальнення
і підсумок уроку.
1) Тести
1.Дитинець – це:
а) огороджена
ровом і захищена фортифікаційною стіною територія;
б) місце виховання дітей знаті;
в) в’їзд у фортецю.
2.Після
прийняття християнства на Русі зодчество наслідувало традиції:
а) Прибалтики;
б) Візантії;
в)
Європи.
3.Найбільшого
розквіту монументальна архітектура Київської Русі досягла за часів правління:
а) Володимира Великого;
б) Ярослава
Мудрого;
в) князя Ігоря.
2) Закінчити речення:
1.Іконописні
зображення на Русі створювалися за такими правилами…
2.Про
надзвичайно високий художній рівень мозаїчного мистецтва в Україні свідчать
ансамблі мозаїк:
3.Невід’ємним
елементом художнього оформлення майже кожного літературного твору були:
3) З'єднати термін з його значенням (див. додаток 1).
4) Вставити пропущені слова (додаток 2).
Прийом «Мікрофон»
Закінчіть речення:
-
«Сьогодні на уроці я дізнався…»;
-
«Мене здивувало…».
Заключне
слово вчителя. Витвори образотворчого мистецтва й архітектури часів
Київської Русі відзначаються художньою довершеністю й майстерністю виконання.
Більшість із них сучасні дослідники визначають як геніальні творіння.
Нетлінність давньоукраїнських шедеврів — неспростовний доказ духовної єдності
України сучасної та України княжої.
V. Домашнє завдання
1.Підготувати
повідомлення «Київська Русь. Історія одного шедевра».
2.Уявіть себе
майстерними майстрами давнього Києва і намалюйте свої ініціали (буквицю).
3. Виконати роботу
в техніці мозаїка (з яєчної шкаралупи).
Додаток 1
Співвіднесіть поняття та його визначення.
1. Смальта
2. Апсида
3. Мініатюра
4. Заставка
5. Ініціал
А це
заголовна буква великого розміру, що розміщується на початку тексту книги,
глави, частини або абзацу.
Б зроблений
від руки багатоколірний малюнок, який розташовувався в будь-якому місці
рукопису.
В
невеличкі шматочки кольорового скла для мозаїки.
Г невелика
орнаментальна або образотворча композиція, що прикрашає початок розділів книги.
Д виступ
будівлі, перекритий напівкуполом або напівзведенням
Відповідь:
1 В; 2 Д; 3 Б; 4 Г ; 5 А.
Додаток 2
Вставити
пропущені слова.
Давньоруський монументальний живопис сформувався за
часів розквіту Київської Русі — за князів ... (980-1015) та ... (1019-1054).
Володимир охрестив Київську Русь, прийнявши християнство від ... — найсильнішої
на той час держави в усьому християнському світі. Давньоруський монументальний
живопис формувався на основі візантійських традицій. Із Константинополя
приїжджали митрополити, священики .... які привозили ікони, прикрашені
мініатюрами церковні книги.
Майстри для оздоблення давньоруських соборів
використовували два види техніки монументального живопису: ... і фреску.
Мозаїка складалася зі смальти — невеликих шматочків забарвленого ... , вона не
зазнає впливу часу. Смальта добре відбиває сонячне світло, сповнює храм
кольоровими переливами, подібними мерехтінню коштовного каміння. Кольорова
палітра смальти, що використовувалася у мозаїчній палітрі собору Святої Софії
становила ... відтінків.
У техніці мозаїки виконувалися композиції в куполі
та апсиді. Решту частин храму розписували водяними фарбами по сирій штукатурці
— ... . Завдяки чудовим властивостям цієї техніки, а також таланту майстрів
деякі фрескові ансамблі, створені багато сторіч тому, збереглися й до сьогодні.
З часом фарби не вицвітали, не темніли й не псувалися від вологи. Рецепти фарб
зберігалися в ... і передавалися тільки від майстра до учня.
Немає коментарів:
Дописати коментар