неділю, 29 листопада 2015 р.

Дискусійні методи на уроках історії

Дискусія, розгляд, дослідження. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного вирішення. Дискусія виникає внаслідок спілкування вчителя і учнів, один з одним, у процесі вирішення проблемної ситуації. У сучасній педагогічній науці існують різні підходи до визначення сутності дискусії як дидактичної категорії. Одні автори (С.Мельникова, Л.Яворовська) вважають її формою організації навчання. Інші дослідники (Б.Лихачов, Ю.Бабанський) розглядають дискусію як метод навчання, але відносять її до різних груп методів. Український вчений О.Савченко наголошує на тому, що дискусія передбачає організацію спілкувально-мовної діяльності, тому відносить її до словесних методів навчання. Кожний з цих підходів має сенс, оскільки розглядає різні аспекти застосування дискусії як методу навчання. Аналіз праць цих авторів свідчить про те, що дискусійні методи використовуються на різних етапах уроку і основними їх ознаками є : 1. Наявність проблемної ситуації, створеної за допомогою дискусійного питання.
2. Змістовна спрямованість самореалізації учнів – спілкування заради поглибленого вивчення проблеми під час пошуку різних засобів для вираження власних думок.
3. Комунікативна основа – здобуття учнями знань під час спілкування один з одним та вчителем заради роботи в певній групі для виконання колективного завдання, під час вироблення загального групового підходу та дотримання правил суспільної пошукової діяльності.
4. Логічна побудова методу: теза – аргумент – спростування або доведення тези.
5. Організаційна завершеність: створення проблемної ситуації – її обговорення – прийняття узгодженого рішення – підбиття підсумків.

Будь-яка дискусія включає три компоненти:
1.     Пізнавальний – включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.
2.     Операційно-комунікативний – означає вміння вести суперечку, відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення логічної операції.
3.     Емоційно-оціночний – включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.
Дискусія повинна бути частиною навчального процесу. Є декілька видів дискусії:
1)     спонтанна дискусія, що виникає в ході спільного вирішення проблеми всіма учнями чи групою учнів. Це буває тоді, коли проблема учням дуже близька;
2)     заздалегідь запланована дискусія. Для цього учнів попередньо ознайомлюють з предметом суперечки. Вони опрацьовують відповідну літературу. Учні мають достатньо знань для розв’язання проблеми.
Для дискусії характерні такі поняття: знання, вміння, навички, досвід творчої діяльності. Поділяють дискусії і за кількістю учасників. Коли в дискусії беруть участь два учні, то це дискусія-діалог. Є групові дискусії, де задіяні групи, і є масова дискусія, в якій залучені всі учні.
Етапи підготовки і проведення:                                                       
Мотивація, пов’язана з підготовкою до дискусії. Треба стимулювати інтерес учнів до проблеми, суперечки. Для цього готують яскраві уривки або цитати з книг, які викладають зміст суперечки чи позицію обох сторін. Вимоги до дискусії:
1.     Проблема повинна відповідати вікові і накопиченому досвідові.
2.     Учням необхідно володіти темою, яка спирається на знання, вміння, досвід.
3.     Дискусія повинна розвиватися з основних питань, нести в собі суть протиріччя.
Дискусія – суперечка по суті, в ході якої учні отримують важливі цінності. При підготовці дискусії вчитель повинен чітко сформулювати завдання, що розкривають суть проблеми, і питання про можливі шляхи її вирішення. Доцільно з цього приводу звернутися до думок учених. Ведучий дискусії (учитель) повинен розмірковувати з учнями. Не треба добиватись однозначної оцінки. Майстерність учителя полягає у тому, щоб вчасно помітити, відчути момент закінчення дискусії, щоб не повторювати сказаного. У кінці уроку треба підвести підсумки, проаналізувати висновки, виставити бали.
Оцінка дискусії:
1.     Задоволення, що отримали учні після дискусії;
2.     Уміння учнів правильно, логічно викласти свою і чужу думку;
3.     Культура дискусії;
4.     Уміння учнів користуватися прийомами доказовості;
5.     Набуття нових знань;
6.     Уміння зрозуміти точку зору іншого;
7.     Живий обмін думками.
Залежно від дидактичної мети дискусійні методи можна використовувати на різних етапах уроку: при перевірці засвоєних раніше знань учнів, під час вивчення нового матеріалу та при закріпленні вивченого, а саме:
-         на етапі перевірки знань школярів доцільно використовувати такі дискусійні методи, як «дебати» та «судове слухання».Вони дають можливість створити ситуацію, пов’язану із практичним застосуванням знань, не потребують великої підготовчої роботи та дають можливість у стислий термін перевірити не тільки фактичні, а й теоретичні знання багатьох учнів;
-         при вивченні нового матеріалу дискусійні методи («панельна дискусія», «круглий стіл», « 6×6×6») стають основою навчально-пізнавальної діяльності; завдяки їм можна поєднати вивчення нового матеріалу із самостійною роботою і створити ситуацію отримання знань у дії. Окрім того, ці методи сприяють розвитку в учнів інтелектуальних та комунікативних вмінь;
-         на етапі закріплення знань учнів відбувається узагальнення  та систематизація навчального матеріалу, тому дискусійні методи («форум», «дебати», «концентричні кола»), створюючи ситуацію активної взаємодії між учасниками навчального процесу, сприяють розвиткові інтелектуальних умінь та навичок.
Використання дискусійних методів потребує додаткової підготовки і вчителя (уміння організувати діяльність учнів, вдало поставити запитання, надати відповідну інформацію), і учнів (уміти працювати в групах, слухати опонентів, доводити власну точку зору, збирати додаткову інформацію).




                                                                                                                   

четвер, 26 листопада 2015 р.

Урок з історії України у 7 класі

Тема:  Культура Русі-України у X-XIст.
Мета уроку: навчити виділяти культурні надбання, сформувати уявлення про культуру  Київської  Русі, ознайомити з найважливішими  пам’ятками,  мозаїками , архітектурою, усною народною творчістю, сформувати вміння давати характеристику пам’яткам культури і порівнювати їх з іншими пам’ятками  світової культури, виховувати повагу до митців далекого минулого та інтерес до історії власного народу.
Навчально- методичне забезпечення: підручники для 7 класу середньої школи. Лях Р.Д., ТеміроваН.Р. Історія України.К.:Генеза, 1998; Смолій  В.А. СтепанковВ.С.  Історія України.: Давні часи та середньовіччя. 7кл.К.:Освіта, 2000; Повість минулих літ: Літопис. – К.: 1982; Карта « Київська Русь в ІХ- ХІІст.»; Відео-матеріали; Коляда І.А. , Загребельна Н.І. Історія України: Навчальний посібник для 7 класу : Харків, «Ранок», 2004.
Тип уроку: урок засвоєння і систематизації знань.
                                            Епіграф: «Мистецтво незбагнене й незрівняне.
                                                             Його не може розум осягнуть,
                                                             Є в ньому вічна і священна тайна,
                                                             Що кличе людство на духовну путь.»
Культура Київської Русі не лише не поступалася іншим європейським народам, але й багато в чому їх переважала.                        
                                                                                           Борис Греков
                                                   Хід уроку.

І. Організація роботи на уроці.(Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності).

                                                   План уроку:
                    1. Градобудівництво. Дерев’яна та  кам’яна архітектура.
            2. Виникнення та розвиток писемності.
            3.  Монументальний живопис.
                    4. Усна народна творчість,  література, музика, побут.
    ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.
Установіть відповідність. 
1.Володимир                               А) « Руська правда»
2.Нестор                                      Б) запровадження християнства
3. Іларіон                                     В)  « Повість минулих літ»
4. Ярослав Мудрий                    Г)  митрополит
5. Княжна Янка( Ганна)            Д)  школа для дівчат.
ІІI. Вивчення нового матеріалу.
Вступне слово вчителя: Культурі Київської Русі  ІХ –ХІ ст. притаманний безперервний поступальний розвиток. Більшість її галузей: прикладне мистецтво, дерев’яна  архітектура, усна народна творчість  мали  глибокі вікові традиції. До сьогоднішнього уроку ви підготували цікаві доповіді, які допоможуть нам перенестись у далекі часи Київської Русі. Чим же була славетна ця держава? Яка культура існувала у той час? Саме про це ми сьогодні і поговоримо. Культура Київської Русі – яскрава сторінка в історії світової культури. Основою культури Київської Русі є самобутня культура східнослов’янських племен. Принциповою межею у її розвитку стало прийняття християнства. За відносно короткий термін Руська держава зробила величезний крок, вийшовши на загальноєвропейський культурний рівень.
Виступи учнів із повідомленнями та презентаціями.
       Група «Архітектори»
Історія розвитку давньоруського архітектурного мистецтва бере початок з кінця X ст. Уже тоді в Київській Русі існували багаті традиції дерев’яного зодчества, які пізніше позначилися на кам’яній архітектурі, зокрема храмових споруд. І хоча спочатку вплив візантійського мистецтва був дуже відчутний, згодом у давньоруській архітектурі проявився власний стиль.
Тож можна зробити висновок: майстри Київської Русі не копіювали традиції Візантії, а створювали на їх основі свою оригінальну художню мову.
Які міста сучасної України були культурними центрами Київської Русі?
Зразками архітектури, в якій найбільше простежується візантій-
ський вплив, були Десятинна церква в Києві і Спасо-Преображенський
собор у Чернігові.(демонстрація слайдів)
Десятинна церква (церква Богородиці) була зведена в епоху князювання Володимира Великого і вважається першою кам’яною спорудою Київської Русі. То була одна з найгарніших архітектурних споруд свого часу, адже до її будівництва долучали кращих майстрів Візантії. На превеликий жаль, будівля храму була знищена 1240 року ордами хана Батия. Її відновлення у різні часи ініціювали українські митрополити Петро Могила та Євген Болхвитинов. Проте давньоруська церква так і не відродилася. Нині на місці її розташування ведуться археологічні розкопки.
Близьким до архітектурного рішення Десятинної церкви став Спасо-Преображенський собор, що зведений 1036 року у Чернігові і чудово зберігся до нашого часу. Цей храм — перший приклад того, що давньоруські майстри прагнули до створення власного стилю. У деяких елементах собору помітні прийоми, не характерні для візантійського зодчества, але типові саме для давньоруської архітектури. Будівля храму містить ознаки, притаманні й романському стилю, що свідчить про знайомство зодчих із культурними традиціями Заходу. Перлиною давньоруського архітектурного мистецтва є Київський Софіївський собор, зведений грецькими майстрами під час правління князя Ярослава Мудрого за зразком Софіївського храму Константинополя. Згадка про Софію Київську зустрічається у найціннішому літописі Київської Русі — «Повісті минулих літ». У будівництві собору були використані досягнення візантійського мистецтва, проте в архітектурі цього п’ятинефного храму вже простежувались своєрідні національні риси. На відміну від візантійських соборів, він був увінчаний тринадцятьма куполами, містив дві галереї.


Група «Знавці писемності» (розповідь учнів та демонстрація слайдів).
На етапі завершення формування Київської Русі її культура збагатилась новими елементами. Найважливіший серед них – писемність. Археологічні джерела стверджують про існування неупорядкованого письма до ІХ ст., ще до запровадження християнства,  болгарський автор початку Хст. Чорноризець Храбр писав: «Слов‘яни не мали книг но чрьтами і резамі писали…».Пізніше вони отримали дві азбуки – глаголицю та кирилицю. У Новгороді, Звенигороді  знайдено понад  1000 берестяних грамот різного змісту. Вчені  відкрили чимало написів городян на стінах церков, найбільше  в Софіївському соборі в Києві. Останнє відкриття  поставило під сумнів  дату будівництва  собору  не 1037р., а 1011р. Писемність поширювалась не лише серед привілейованих прошарків, а й серед ремісників і торговців.  Про це промовляють численні написи на посуді, пряслах, металевих виробах, ливарних формочках, зброї: «Давидова чаша», «Гаврило», «Ярополче вино», « Любота коваль» та інші.
        Бесіда:  Назвіть імена перших слов’янських просвітителів.
        - Доведіть, що в Київській державі писемність була поширена серед різних верств населення.
       - Поясніть поняття « берестяні грамоти», кирилиця.
        Група «Живописці» (розповідь учнів та демонстрація слайдів).
Серед видів образотворчого мистецтва Київської Русі перше місце належить монументальному живопису, що створився також на основі візантійських традицій. Константинопольські митці, оздоблюючи давньоруські собори, використовували два види техніки монументального живопису: мозаїку і фреску. Потім прийоми й технологію візантійських художників перейняли та вдосконалили давньоруські митці.
Давньоруський мозаїчний живопис X—XІІ ст. може бути поділений на два види:
1.     Високохудожні мозаїки підлоги, що фрагментарно збереглися до нашого часу в деяких храмах епохи Київської Русі.
2.     Мозаїчний настінний живопис, яким оздоблювали найважливішу в символічному сенсі й найбільш освітлену частину давньоруських храмів — центральний купол, підкупольний простір і вівтар.
Надзвичайно високий рівень технічної та художньої майстерності київських митців в галузі мозаїчного живопису слугував зразком для західноєвропейських майстрів. Палітра смальт, якими були набрані мозаїчні підлоги й оформлені інтер’єри Чернігівських, Київських,Переяславських храмів відрізнялась надзвичайним кольоровим розмаїттям. Так під час створення мозаїк собору Софії Київської давньоруські майстри застосували близько 180 відтінків різних кольорів.
Як і всі розписи середньовічних храмів, мозаїки Київської Русі були «Євангелієм для неграмотних». За ними віруючі дізнавалися про основні положення християнської віри. Тож мова цих творів монументального мистецтва проста й лаконічна, а зображення площинні. Фігури немов розпластані на золотому фоні, жести умовні, складки одягу утворюють орнаментальний рисунок. За каноном, запозиченим у Візантії, усі лики святих мають подовжений овал і тонкі риси обличчя, великі очі. Проте кожен лик зберігає власну індивідуальність, умовно виражену в кольорах одягу, позі, атрибутах тощо. Про надзвичайно високохудожній рівень давньоруського мозаїчного мистецтва свідчать ансамблі мозаїк собору Софії Київської, фрагменти мозаїк Золотоверхого собору Михайлівського монастиря, Десятинної церкви, Успенського собору Києво-Печерської Лаври, Михайлівського собору Видубицького монастиря. Розкопки на території стародавнього Києва, поблизу Десятинної церкви, виявили фундаменти кількох парадних палацових будівель, призначених для зібрань княжої дружини. Судячи за фрагментами мармурових деталей та мозаїк, ці архітектурні споруди за багатством оздоблення не поступалися храмам.
Оскільки мозаїка належить до складних і дорогоцінних технік монументального живопису, великої популярності в Київської Русі набула фреска. Майстри винаходили рецепти створення фарб і зберігали їх у таємниці, передаючи лише від майстра учневі. Дуже відомі цикли настінних розписів Софії Київської, які зображують сюжети Євангелія, Старого завіту, а також святого Георгія та архангела Михаїла — покровителів князівського роду. Також унікальними пам’ятками фрескового живопису є розписи на стінах веж, де розташовані сходи, якими піднімалися князь із дружиною та почтом. Тут представлені сцени світського життя Київської Русі. Так на південній стіні собору зберігся колективний портрет родини князя Ярослава Мудрого — його дружини Ірини й доньок Єлизавети, Анастасії та Анни. Цей витвір — найдавніший зразок портретного мистецтва українського живопису: костюми жінок передані досить точно, обличчя, не дивлячись на умовність, передають індивідуальні риси.
Фрески епохи Київської Русі відрізняються суворістю наслідування принципів візантійської системи розпису й урочистою монументальністю.
Група «Іконописці» (розповідь учнів та демонстрація слайдів).
Становлення давньоруського іконопису відбулося у другій половині XІ — на початку XІІ ст. До цього ікони були, переважно, візантійські та грецькі. Разом із поширенням будівництва храмів виникла давньоруська школа іконопису. Її засновником вважають митрополита Іларіона. У Києво-Печерському Патерику розповідається про перших відомих іконописців Київської Русі — Алімпія та Григорія. Про останнього розповідали, що йому допомагають янголи: він міг за кілька годин написати й позолотити образ (зазвичай на це витрачали кілька тижнів).
Давньоруські майстри дотримувались суворого іконописного канону. Його створення зумовила легенда про те, що перші ікони або з’явились самі по собі («Спас Нерукотворний») або були написані з натури художниками, які особисто знали або пам’ятали святих. Отже, православна церква ніколи не допускала писання ікон за уявою чи з живих осіб.
Іконописні зображення створювались за певними суворими правилами.
Умовний золотий фон ікон символізував божественне світло, фігури не мали тіней, адже «в Царстві Божому» їх немає.
Щоб чітко слідувати канону, давньоруські майстри користувались у якості зразків візантійськими іконами або словесним описом кожного іконописного сюжету. Ікони на Русі писалися на липових та соснових дошках. Зверху дошку покривали левкасом, потім наносили контури малюнка, на якому писали фарбами. Яєчний жовток був у іконописців засобом розтирки фарб, саме тому вони були стійкими й яскравими. Зверху ікону покривали оліфою – речовина, на основі олії, що утворює плівку. Ця плівка захищала живопис від вологи й пошкоджень.
На Русі було відомо більше 300 іконографічних зображень Богоматері. Велике їх розмаїття можна зосередити у 3 композиційних типах: «Богоматір Оранта», «Богоматір Одігітрія», «Богоматір Умилування».Зображення Богоматері з піднятими верх руками, долоні яких звернені до глядача, зветься
«Орантою». «Панагія» - це зображення Богородиці типу «Оранта», тільки у повний зріст.
Група «Майстри книжкової мініатюри» (розповідь учнів та демонстрація слайдів).
 Розповсюдження писемності і поява книг зумовили виникненню в Київській Русі такого виду живопису, як книжкова мініатюра. Перші твори оригінальної давньоруської писемності, що дійшли до нас, були створені в епоху правління князя Ярослава Мудрого та його синів Ізяслава та Святослава. Проте, на жаль, більшість із них відомі за списками, створеними пізніше, або за фрагментами. Серед найвизначніших пам’яток давньоруської літератури:
·                        «Остромирове Євангеліє»,
·                        Ізборник Святослава,
·                        «Слово про закон і благодать»,
·                        «Руська Правда»
·                        «Повість минулих літ».
Художнє оздоблення рукописних книг складалося з мініатюр. Невід’ємними елементами художнього оформлення майже кожного літературного твору були заставки або мініатюри (сюжетні зображення, розміщені на початку книги чи її розділу), буквиці (великі орнаментовані кольорові літери на початку тексту), також рукописи часто прикрашалися кінцівками й візерунками на полях.
Значення заставок в рукописних книгах дуже велике: вони Мали налаштувати читача на зміст тексту, дати йому певний філософсько-естетичний настрій. Окрім цього, заставки застосовувались для позначення структури книги. Книжковим мініатюрам давньоруських книг властиві надзвичайна вишуканість, яскраве орнаментальне оточення фігур та велика кількість позолоти, що наближає це мистецтво до ювелірного.
Орнамент давньоруської рукописної книги протягом історії змінювався. Спочатку XІ ст. в декоративному оформленні книг панував візантійський орнамент. Його характерною особливістю є рамка, що складається з простих геометричних форм — прямокутників, кругів, квадратів, трикутників, арок тощо. Фон заставок зазвичай золотили, у кольоровому рішенні перевагу віддавали червоному, синьому та зеленому.  Буквиці часто зображували у формі птахів, фантастичних тварин.
Прикладом давньоруського книжкового живопису можуть слугувати прекрасні заставки й буквиці «Остромирового Євангелія» та Ізборника Святослава — найдавніші рукописні твори, що збереглися до нашого часу.
IV. Узагальнення і підсумок уроку.
  1) Тести
1.Дитинець – це:
    а) огороджена ровом і захищена фортифікаційною стіною територія;
    б) місце виховання дітей знаті;
     в) в’їзд у фортецю.
2.Після прийняття християнства на Русі зодчество наслідувало традиції:
      а) Прибалтики;
      б) Візантії;
      в)  Європи.
3.Найбільшого розквіту монументальна архітектура Київської Русі досягла за часів правління:
      а) Володимира Великого;
      б) Ярослава Мудрого;
      в) князя Ігоря.
2) Закінчити речення:
1.Іконописні зображення на Русі створювалися за такими правилами…
2.Про надзвичайно високий художній рівень мозаїчного мистецтва в Україні свідчать ансамблі мозаїк:
3.Невід’ємним елементом художнього оформлення майже кожного літературного твору були:
3) З'єднати термін з його значенням (див. додаток 1).
4) Вставити пропущені слова (додаток 2).
Прийом «Мікрофон»
Закінчіть речення:
-         «Сьогодні на уроці я дізнався…»;
-         «Мене здивувало…».
 Заключне слово вчителя. Витвори образотворчого мистецтва й архітектури часів Київської Русі відзначаються художньою довершеністю й майстерністю виконання. Більшість із них сучасні дослідники визначають як геніальні творіння. Нетлінність давньоукраїнських шедеврів — неспростовний доказ духовної єдності України сучасної та України княжої.
        V. Домашнє завдання
1.Підготувати повідомлення «Київська Русь. Історія одного шедевра».
2.Уявіть себе майстерними майстрами давнього Києва і намалюйте свої ініціали (буквицю).
 3. Виконати роботу в техніці мозаїка (з яєчної шкаралупи).
Додаток 1
Співвіднесіть поняття та його визначення.
1. Смальта
2. Апсида
3. Мініатюра
4. Заставка
5. Ініціал    
А це заголовна буква великого розміру, що розміщується на початку тексту книги, глави, частини або абзацу.
Б зроблений від руки багатоколірний малюнок, який розташовувався в будь-якому місці рукопису.
В невеличкі шматочки кольорового скла для мозаїки.
Г невелика орнаментальна або образотворча композиція, що прикрашає початок розділів книги.
Д виступ будівлі, перекритий напівкуполом або напівзведенням
Відповідь: 
1 В; 2 Д; 3 Б; 4 Г; 5 А.

Додаток 2
Вставити пропущені слова.
Давньоруський монументальний живопис сформувався за часів розквіту Київської Русі — за князів ... (980-1015) та ... (1019-1054). Володимир охрестив Київську Русь, прийнявши християнство від ... — найсильнішої на той час держави в усьому християнському світі. Давньоруський монументальний живопис формувався на основі візантійських традицій. Із Константинополя приїжджали митрополити, священики .... які привозили ікони, прикрашені мініатюрами церковні книги.
Майстри для оздоблення давньоруських соборів використовували два види техніки монументального живопису: ... і фреску. Мозаїка складалася зі смальти — невеликих шматочків забарвленого ... , вона не зазнає впливу часу. Смальта добре відбиває сонячне світло, сповнює храм кольоровими переливами, подібними мерехтінню коштовного каміння. Кольорова палітра смальти, що використовувалася у мозаїчній палітрі собору Святої Софії становила ... відтінків.
У техніці мозаїки виконувалися композиції в куполі та апсиді. Решту частин храму розписували водяними фарбами по сирій штукатурці — ... . Завдяки чудовим властивостям цієї техніки, а також таланту майстрів деякі фрескові ансамблі, створені багато сторіч тому, збереглися й до сьогодні. З часом фарби не вицвітали, не темніли й не псувалися від вологи. Рецепти фарб зберігалися в ... і передавалися тільки від майстра до учня.






                                                              

                                                     

Година спілкування

Інтерактивна гра  «Бажаю, можу, треба!»
(соціалізація в суспільстві)
Мета: Ознайомити учнів з життєвим способом вибору професій.
Інформувати їх про якості, властиві людям тих або інших професій.
Допомогти у визначенні своїх інтересів і здібностей.
Складові  гри:
Конкурс - гра: «Калейдоскоп професій».
Гра: «Сама – сама».
Вивчення життєвого методу вибору професії.
Виявлення і перерахування професійних якостей.
Устаткування: 
·       комп’ютер; 
·       інтерактивна дошка;                             
·       стенди класифікацій професій;
·       тестові бланки.
Учасники : педагоги, психолог, батьки, представник центру зайнятості, колишні випускники, учні.
Педагог: Кажуть, що вибір професії – це друге народження людини  Хлопці та дівчата, які закінчують школу, стоять перед вибором свого подальшого життєвого шляху. Як зробити правильний вибір, куди і на кого йти вчитися далі? Адже на даний час існує багато різноманітних професій. Як зорієнтуватися в цьому безмежному морі, вибрати серед них ту, яка допомогла б успішно розпочати самостійну трудову діяльність, а значить і життєвий шлях? Саме цьому й буде присвячена гра.
Психолог:  Вибір професії до душі – складне і відповідальне завдання. Від того, наскільки вірно ви оберете свій життєвий шлях, залежить, яке місце в суспільстві ви будете займати. Своє майбутнє ми визначаємо задовго до останнього шкільного дзвінка. Радимося з батьками, вчителями, знайомими, сперечаємося з друзями. Вивчаємо довідники, намагаємося все врахувати, дізнатися якомога більше про майбутню професію... Але звідкіля тоді беруться молоді люди, для яких обрана професія стає нецікавою і тимчасовою?
Представник центру зайнятості: Правильна відповідь на питання “Ким бути?” допоможе вам знайти свій професійний шлях, мати задоволення від праці та приносити користь людям і країні, в якій ви живете.  
На даний час існує багато різноманітних професій. 
Як же все-таки зорієнтуватися у цьому багатотисячному розмаїтті професій і спеціальностей? Допомогти в цьому може кваліфікація професій, побудована за певними ознаками.
Педагог: Пройде зовсім небагато часу, і вам доведеться вибирати свій шлях у житті. І шлях цей почнеться з перехрестя, від якого розходяться не 3, як в казці, а 50 тис. доріг - саме стільки зараз існує професії. І дуже важливо не помилитися у виборі шляху.
Адже від цього вибору залежить дуже багато чого: і матеріальний достаток, і коло спілкування, і інтереси, і щастя в житті. Недарма кажуть, що, вибираючи професію, людина вибирає свою долю. Що ж таке професія? На дошці написані 4 слова, які мають відношення до професійної діяльності людини: професія, спеціальність, кваліфікація, посада.
Як би ви пояснили відмінність між цими словами?
(Діти дають відповіді)
Підіб'ємо підсумки. Я дам короткі визначення цих понять, а ви подивіться, наскільки ви опинилися близькі до істини. (Визначення понять висвітлюються на інтерактивній дошці)
Професія - це трудова діяльність людини, яка дає йому кошти для існування і розвитку.
Спеціальність - вид занять в рамках однієї професії.
Кваліфікація - це рівень професійної майстерності.
Посада - це місце, займане людиною в організації.
Як бачимо, багато хто з вас дали правильні тлумачення всіх цих слів. Всі ці слова разом містять професійну характеристику людини.
Пропоную  провести ігрову розминку.
Вам треба розділитися на дві команди.  (Ділення на команди підвищує активність учнів)
Ігрова розминка
Гра перша "Кадейдоскоп професій»: на інтерактивній дошці написані букви: Д, Р, Ф, П.  Треба пригадати та записати професії або спеціальності, що починаються на ці букви.
Чия команда це зробить краще?

К
         Р
Ф      
П
Контролер
Розвідник
Фрезерувальник
Провідник
Кіноартист
Рибалка
Фотограф
Пілот
Кранівник
Редактор
Фігурист
Пожежний
Кочегар
Рентгенолог
Фармацевт
Поліцейський
Кіномеханік
Радист
Фтизіатр
Полярник  
Космонавт
Репортер
Фотомодель
Прикордонник
Кабельник
Радіоведучий
Фокусник
Покрівельник     
Кутюрье

Фотокореспондент
Піротехнік
Кухар


Пічник
Кондитер  


Парашутист
Каменяр    


Пекар
Кравець



Кондуктор




А зараз прошу підкреслити саме професії, а не спеціальності і посади.
Молодці! Скільки їх у нас вийшло?А чи знаєте ви, скільки їх всього?   У "Міжнародному стандарті класифікації професій" (є, виявляється, і такий документ) описано 9333 професії.  Ми назвали лише 3-5 %. Які ж вибирати, якщо толком не знаєш з чого? Звідки можна почерпнути інформацію? З самих різних джерел, ось лише деякі з них:   спеціальні книги, присвячені опису світу професій; засоби масової інформації (телебачення, Інтернет, газети і журнали). Завжди можна поспілкуватися з випускниками нашої школи, які досягли великого кар'єрного зростання.  Сьогодні з вами поділиться своїм Успіхом деякі з них.
Експрес-інтервю з колишніми випускниками (проводить учень-старшокласник).
Метод «Мікрофон».
Питання:
- Як Ви обирали професію? 
- Ви займаєтеся улюбленою справою? 
- Якими якостями повинна володіти людина  Вашої професії? 
- Поділіться досвідом роботи, розкрийте секрет УСПІХУ. 
- Ваші плани на майбутнє?
  Для того, щоб аргументувати думку у виразній і стислій формі, переконати інших, я пропоную застосувати метод ПРЕС (PRES).  
Я нагадую вам етапи методу ПРЕС:
1) Я вважаю, …
2) Тому, що
3) Наприклад
4) Тому,…
Отже, захист професій.
Випускник: (Моя майбутня професія - програміст):
Я вважаю, що комп’ютер грає дуже важливу роль в житті сучасної людини, тому що на зміну індустріальному суспільству приходить суспільство інформаційне. Наприклад: електронне листуваня, музика, кіно і книжки – все це переселяється в одне універсальне – у комп’ютер. Тому професія програміст перспективна, творча, «точна», цікава.
Випускник : (Моя майбутня професія - перукар):
Я вважаю, що гарна зачіска є окрасою людини і відображає її характер, тому що вона допомагає створити людині свій імідж та стиль. Наприклад: навчившись мистецтву макіяжу і секретам догляду за волоссям, ваш вигляд стане вашим помічником. Тому, завдяки навичкам, ви можете засвоїти перукарські секрети.
Випускник: (Моя майбутня професія - будівельник):
Я вважаю, що кожна сімя має мати своє окреме житло, тому що життя повиннО бути комфортним та спокійним. Наприклад: важко жити багатьом в одній кімнаті. Тому, моя професія актуальна і роботи вистачить завжди.
Друга гра: "САМА-САМА " (проводить колишній випускник).
А тепер ви відповісте на питання з елементами гумору. 
Назвіть професії: 
- Найзеленіша (садівник, лісник, квітникар-декоратор ...)
- найсолодша (кондитер, продавець в кондитерському відділі ...)
- Сама грошова (банкір, професійні тенісисти, боксери, модель...)
- найволохатіша (перукар...)
- Сама дитяча (вихователь, педіатр, вчитель...)
- найсмішніша (клоун, пародист...)
Слово педагога.  
Граючи, ми пригадали безліч всіляких професій і спеціальностей. 
 Групова гра «Найпотрібніші професії» (проводить представник Центру зайнятості).
Діти, як ви думаєте, що буде, якщо всі ковбасні заводи світу раптом потроять випуск продукції, і всі магазини будуть забиті ковбасою та сосисками?
(Варіанти відповідей: Ці продукти дуже важко продати, вони почнуть псуватися, пропадуть, а значить, пропаде чиясь праця, гроші, прибуток ...)
Так само і на ринку праці. Якщо якихось фахівців випускають більше, ніж потрібно, вони не можуть знайти роботу, настає безробіття. Професія, спеціальність, кваліфікація - це те, що продає людина на ринку праці. Час від часу одні професії та спеціальності стають дуже потрібними, затребуваними, інші втрачають свої позиції, а треті взагалі йдуть в минуле. Пропоную вам скласти списки таких професій. Для цього розділимося на групи.
Перша група буде складати список «Наймодніші професії».
Друга група - «Самі забуті професії»
Третя група - «Професії, які завжди потрібні»
Четверта група - «Найвідважніші професії»
Списки професій, які у нас вийшли:
Наймодніші: юрист, економіст, менеджер, топ-модель, телеведучий, журналіст, програміст, автослюсар, нафтовик, пластичний хірург, президент.
Самі забуті: конюх, камердинер, ключник, лимар, сажотрус, бондар, ямщик і т.д.
Професії, які завжди потрібні: лікар, учитель, двірник, будівельник, водій, перукар, міліціонер, пекар, хлібороб, кухар, слюсар-сантехнік і т. д
Найвідважніші: пожежник, каскадер, льотчик-випробувач, космонавт, рятувальник, сапер, шахтар.
Звичайно, ми тут перелічили не всі професії. Їх у світі, як я вже говорила, близько 50 000. Але, вибираючи собі спеціальність, ми орієнтуємося не на весь світ, а на те суспільство, яке нас оточує, на країну, в якій живемо.

Психолог: Гра  «Звали, звуть, зватимуть...»
Учні розташовуються по класу і всі по черзі, починаючи з ведучого, вимовляють: «Коли я був зовсім маленький, мене звали Вовочка, зараз в школі мене звуть Володя, а коли я виросту, мене зватимуть Володимир Миколайович».   
Для багатьох дітей їх ім'я і по батькові, вимовлені вголос, звучать незвично, але при цьому вони підвищують пошану дитяти до себе і батькам, дають орієнтир на майбутнє, на дорослішання.
Висновок: Нам хочеться щоб до нас відносилися шанобливо, називали нас ласкаво по імені, але для цього треба і самим розуміти людей, відчувати їх настрій, старатися нікого не ображати. 
Проблемна ситуация «Чий це вибір?»
Психолог: Один вчений, який написав книгу про вибір професії, багато років пропрацював у школі і завжди цікавився подальшою долею своїх учнів. При зустрічі він задавав їм незмінне питання: «Чи задоволений ти обраною професією?» І отримував гнітючу відповідь: (!) Приблизно кожен третій помилився у своєму виборі, і кожен зізнавався, що не зовсім задоволений, і якщо б починати спочатку, то, напевно, пішов би іншою стежкою. Чому ж так багато молодих людей помиляється у своєму виборі? Як ви вважаєте?
Відповіді дітей:
- «Тиснуть батьки»
- Ідуть за модою
- Нічого не знають про професію, яку обрали
- Вибирають «за компанію»
- Не мають здібностей і нахилів до цієї професії.
- Наслідують героям кіно і телесеріалів.
Представник центру зайнятості: Але як же тоді правильно вибрати професію?
Скажіть, будь ласка, що буде, якщо довжину нашої кімнати помножити на ширину? (Площа класної кімнати)
А що вийде, якщо скласти три слова, які винесені в тему сьогоднішньої гри: «хочу», «можу», «треба»?
Я відкрию вам секрет: вийде правильний вибір професії. Фахівці з профорієнтації встановили, що правильним може бути тільки усвідомлений вибір професії.
Як пояснити цю формулу? У ній всього три величини:
- Хочу - це все, що мені подобається, до чого лежить душа.
- Можу - це все, що мені під силу, за здібностями.
-Треба - це все, що потрібно для суспільства, країни.
Разом виходить формула усвідомленого вибору професії.
При виборі професії існує безліч нюансів. Можна застосувати цілу науковорозроблену систему, що складається з декількох способів пошуку.
Сьогодні ми з вами познайомимося з деякими з них.                                              Основна масса випускників швидше за все вибере буденнішу професію.  
Так що впливає на наш вибір?
Як ми вже говорили, існує багато підходів до вибору професії, але ми з вами сьогодні скористаємося найприйнятнішим для нас – життєвим. 
Само слово життєвий говорить за себе. Це не науковий специфічний підхід, а те, чим люди керуються в повсякденному житті, виходячи з існуючих обставин, свого досвіду і можливостей. 
Отже, що ж ми повинні враховувати при виборі професії ? 
 - Потрібністю на ринку праці;
 - Прибутковістю.
 - Вимоги до розумових і фізичних здібностей, здоров'я (космонавт, водолаз).
 - Нервово-емоційна напруженість (міліціонер, вчитель, МНС, шахтар). 
 - Можливість проявити творчість (художник, поет, танцюрист, дизайнер, перукар, кравець).
 - Спілкування в праці (робота в колективі або індивідуальна робота).
 - Можливість кар'єрного зростання (важливо або не важливо). 
У нашому регіоні велику роль грає пункт: “попит на ринку праці”.  Ось саме тому, ви і не мрієте стати полярниками і балетмейстерами, а вибираєте більш знайомі вам професії.  Положення можна змінити, якщо мати мрію, бажання прагнути до поставленої мети, при цьому володіти потрібними якостями, здібностями, причому – безперечними.
Висновок
Педагог:  І останнім етапом нашої гри стане ваш власний висновок-висловлювання. Я кожному роздам листочки, які ви повинні заповнити.
Аналіз рефлексії заняття.  
Сьогодні на занятті :
Я навчився.......................
Було цікаво.....................
Було важко.....................
Змусило замислитися.......
Педагог:  Отже, ви отримали інформацію про світ професій, вивчили формулу правильного вибору професії.
Найголовніше, слід  пам'ятати,  що остаточний вибір лише за вами, бо обираючи професію, ви обираєте  власну долю.
Немає професій поганих і хороших, бувають погані і хороші працівники.

 Бажаємо всім вам успіхів!