Особистісно-орієнтована технологія виховання

Сучасний стан розвитку людської цивілізації висуває нові вимоги до системи навчання і виховання учнів. Наша країна крокує до європейського простору, і мова йде про створення нової школи XXI ст., яка плекала б творчу особистість, творила умови для повноцінного фізичного, інтелектуального, духовного розвитку дитини. Це спонукає до пошуку нових ідей, прагненні розібратися в сутності та механізмах виховного впливу на учнів, які вже переросли вік дитинства і вступили в стадію підліткового віку. Педагогічна наука та практика часто в своїх пошуках обмежується організаційно-технологічними формами виховної діяльності, недооцінюючи інші джерела впливу на внутрішній світ, моральну позицію особистості,становлення людської сутності в підростаючій людині.

Не є відкриттям те, що командно-авторитарний стиль роботи відійшов у минуле. Він не виправдає себе у роботі з сучасними дітьми. Стрижнем діяльності школи повинна бути гуманістична спрямованість, яка базується на принципі гуманізму,що асоціюється з любов’ю до людини, людяністю, такими якостями, як Доброта, Чуйність, Милосердя, Співчуття, Співпереживання. Вони визначають те,на чому тримається світ і що є неперевершеними людськими цінностями.                 

Називається така школа школою життєтворчості, і базується вона на педагогіці життєтворчості, головна мета якої – плекання людини як творця, як  проектувальника власного життя, суб’єкта соціальної творчості, де дитина

розглядається як мірило всіх речей, дитина перебуває в центрі педагогічної уваги.  

В цьому суть особистісно-орієнтованого підходу до дитини на сучасному етапі. Мета його – сприяння становленню і розвитку особистості; основна лінія поведінки – не притягувати вихованця до заздалегідь відомих стандартів, а координувати свої очікування і вимоги, максимально розгорнути можливості особистісного росту учня, що помічаються під час спілкування; способи спілкування – розуміння, визнання і прийняття іншого.

Гуманно-особистісний освітній процес будується на цілісності природи дитини, заперечує авторитарне ставлення до неї, базується на гуманістичних засадах. Гуманна педагогіка пропонує творчий пошук, співробітництво, звернена на духовність,серце дитини, де знання мисляться як необхідна умова творчості, гуманна педагогіка виховує дітей самим життям, вона несе радість спілкування, дарує вільний вибір, стверджує особистість.

Рівень актуальності мого пошуку полягає у поєднанні педагогічних, виховних та психологічних підходів до навчально-виховного процесу шляхом розширення кордонів взаємодії вчителя-вихователя з дітьми.

Методологічним принципом цього підходу є врахування і опора на природо відповідність, фізіологічні, психологічні особливості дитини. Врахування у процесі виховання багатогранної і цілісної природи дитини. У цьому зв’язку основною лінією у взаємодії вихователя і вихованця має виступити діалог, що ґрунтується на аргументації і розмірковуванні, вченій
бесіді з учнями. Тут педагог по-справжньому виступатиме в ролі духовного наставника дитини. За таких умов виховний процес перетворюється у співбуття педагога і учня. Останньому ж повною  мірою забезпечується врахування його інтересів і бажань. Це потребує не стільки реформи педагогічного методу, скільки реформи соціальної організації життя в системі освіти, яка допоможе кожному вихованцеві знайти себе, компетентно обрати власний життєвий шлях.

Алгоритм реалізації особистісно-

орієнтованої моделі виховання:

▪ Діагностика особистості учня та його
найближчого соціального середовища;

           ▪ Визначення та розробка учнем за допомогою    педагога індивідуальноїпрограми розвитку;

▪ Реалізація педагогічного процесу,

             спрямованого на розвиток позитивних якостей особистості учня;

▪ Психолого-педагогічний контроль;
▪ Аналіз досягнень результату;
     ▪ Внесення змін до програми та корекція
особистості учня.